Висококваліфікований педагог, професійна швачка, майстриня у виготовленні будь-яких шедеврів із цукерок та повітряних кульок, вона в той же час скромна і працьовита, яка не раз протистоїть життєвим труднощам, самотужки досягаючи поставлених цілей та перемог над самою собою. Спеціально для «KHUST TODAY» розмова з Вікторією Січ.
-Пані Вікторіє, перше питання, яке у мене виникло, дізнавшись про все, чим Ви займаєтесь, - як Ви все встигаєте?
- Тут немає нічого надскладного. Часу не вистачає тільки у тих, хто нічого не робить. А коли є багато роботи, до того ж різної, це навпаки організовує, дисциплінує, диктує людині певний ритм життя.
- Але нерідко доводиться працювати ночами…
-Так, проте знаючи, що працюєш на результат, це надихає, підбадьорює.
- З чого все почалося?
- У дитинстві я завжди мріяла бути вчителем. Як і багато дівчаток, у такому віці приваблювали бабусині окуляри, великі журнали для запису та строгий погляд (посміхається). А юність переповнювали мрії про дизайнерський одяг. Як кожна молода дівчина, хотілося бути стильною. І так, як мої батьки обоє професійно шили, я опанувала швейну машинку ще в третьому класі. Тому, коли підросла, поклала собі за мету шити для себе. Але так сталося, що мрія стала основною роботою. Я закінчила Одеський технікум легкої промисловості і почала працювати. Зазначу, не лише для себе, як колись планувала, а ця робота стала справою життя.
- Але ж ви – вчитель…
- Я зуміла поєднати дві дитячі мрії. Стала вчителем швейної справи.
- А як же цукерки та повітряні кульки?
- Це вже опанувала пізніше. Багато ідей приходило у ході навчального процесу. Адже сьогодні навчальні програми вимагають знань у багатьох напрямках: і квілінг, і оригамі, і бісероплетіння, і писанкарство, і паперопластика, і в’язання, і вишивання – все це нині повинен знати вчитель трудового навчання. У ході роботи, йдучи у ногу з часом, увагу привернули вироби з цукерок. До Дня жінки отримала у подарунок цікавий букет. Не одразу і здогадалася, що він … їстівний. Всередині трояндових квітів – смачна шоколадна цукерка. Це так надихнуло, що захотілося спробувати творити самій. Тепер від роботи отримую неймовірне задоволення, особливо коли виходить так, як собі запланувала…
- І все ж таки як із кульками?
- Подруга попросила спробувати. У синочка в садочку було свято, а вона спитала, чи не візьмуся робити з повітряних кульок казкових персонажів. Підучилася з майстер-класів із Інтернету і тепер виходить досить непогано.
Нашу бесіду перервав телефонний дзвінок. З розмови я зрозуміла, що це клієнтка Вікторії. Подумала, чергове дизайнерське замовлення на весілля по оформленні арки, лебедів, весільних столів із повітряних кульок чи знов якийсь новий шедевр зі смаколиків. Але ні. Моя співбесідниця, як виявилося, ще й майстриня з манікюру. Переглянула її роботи – записалася до неї на прийом.
Одне слово, за що б вона не взялася – все у неї виходить вправно. До кожної роботи підходить відповідально і креативно.
Не зі слів знаю про цю жінку. Робила вже у неї замовлення і з цукерок, і з кульок. Але головне у ній все ж таки не це. Головне – це її щирість, її вміння у всьому бачити райдугу, у чорно-білому знаходити колір. А ще – любити життя таким, яким воно є.
-Треба радіти всьому, що посилає нам Бог. Коли ми втрачаємо надію, треба згадати, що Божа любов більша за наше розчарування, а плани Господні на наше життя кращі за наші мрії, - каже жінка, яка творить себе сама.
Khust.Today