Хаос на Хустщині. Яку роль у цьому зіграли громадські активісти, або як здійняти бунт серед населення і кому це потрібно?

07.03.2018 Перегляди 452 Коментарі 0
Хустщина за останні роки постійно перебуває в полі зору політтехнологів, журналістів та громадських активістів. І хоч не у кожному будинку є комп’ютер чи інтернет – у районі за останні роки розгорілася справжня інформаційна війна, яка виникла завдяки «захисникам прав простих людей», по-нашому – громадським активістам – людям, які пропагують чи реалізують певну ідею безкорисливо для себе.

  Так, політики для впливу використовують політтехнології і різного роду піар, такі самі методи впливу використовують і громадські активісти. Їм на руку й те, що громадськість активно ввійшла в інтернет-простір, де в соцмережах люди читають усе, що впадає в око і пов’язане з рідним містом чи селом, особливо коли при цьому використовуються якісь цікаві факти чи нецензурні вирази, на-кшталт «с…ки, роздерибанили, звірі».

  У даному матеріалі немає мети паплюжити чиюсь репутацію. Ми прагнемо зрозуміти: хто є хто? Зрозуміло, що політики як України в цілому, так і Закарпаття та Хустщини зокрема належать до політичних сил, які або ж при владі, або в опозиції. Між ними постійно виникає конкуренція. Та у нашому регіоні за останні роки величезної популярності набуло таке явище, як громадські активісти.
Оскільки на Хустщині громадські активісти з’явилися нещодавно – нас зацікавила система їхньої роботи. Провівши моніторинг преси по країні, здебільшого по західних областях, які ближче до нас, ми відмітили багато цікавих тенденцій. Виявляється, громадські активісти під час різноманітних акцій протесту непогано заробляють.

  Український медіа-простір буквально «підірвала» заява відомої української письменниці, журналістки та колишньої заступниці губернатора Одеської області Зої Казанжи. Вона себе позиціонує справжньою громадською активісткою. Однак вона публічно задала питання, яке дуже бояться тисячі так званих активістів. Звідки вони беруть гроші на життя? Приміром, середньостатистичний мешканець Хустщини має мінімальну заробітну плату, що ледве вистачає на комунальні потреби і на хліб. Якщо людина хоче заробити більше – вона змушена цілий день працювати, інколи навіть у дві зміни. І тут напрошується перше питання: де беруть гроші наші громадські активісти? За кілька днів їх можна побачити одночасно в кількох селах, містах чи навіть областях. Зрозуміло, що на громадському транспорті вони не їздять, а для того, щоб мати можливість їздити на власному авто, потрібні великі кошти. Тож, погодьтеся, що середньостатистичний закарпатець собі цього дозволити не зможе. Тож, можливо, їх хтось фінансує?
 
 По-друге: Навіщо забивати соцмережі нецензурщиною? Шановні активісти, не забувайте, що ваші пости читають тисячі дітей. Який ви подаєте приклад? Виникає враження, що у вас мета не навести порядок у районі, а створювати бунт серед населення. Якщо ми прагнемо йти в Європу, то повинні бути цивілізованими, достойними і культурними. А якщо ми хочемо стати бунтарями, то невідомо, куди заведе нас такий шлях!?

  По-третє: Ви нарікаєте на владу. А хто її обирав? У тому числі і ви!

  Хоч і гірка, але правда в тому, що в Хустському районі є проблеми з освітою, медициною, культурою, дорогами, електроопорами... І цей список, напевно, не має кінця. Чи готова сьогоднішня влада боротися з тими викликами, які вона отримує щодня? І чи в силі вирішити хоча б якісь болючі питання, що мають місце в районі? Чи, можливо, щось їй у цьому заважає? Найбільша проблема в тому, що через добре продуману інформаційну війну рейтинг влади за останні роки істотно знизився. Люди зневірилися в тих особах, що сидять у владних кріслах. Тож, шановні представники влади, щоб повернути довіру людей, вам треба ПРАЦЮВАТИ! Не компрометувати себе жодним чином! Забувати про власні амбіції і власні кишені, думаючи тільки про свій народ, турбуватися про нього, як мати турбується про свою дитину. Для цього просто потрібно його любити! І, присвячуючи своє життя політиці, треба чітко розмежовувати такі поняття як «я – влада» і «я – представник свого народу».   

  Спостерігаючи за останніми подіями в області, для нас стала незрозумілою ситуація на Хустщині, що пов’язано з подіями під час сесії районної ради, яка відбулася 28 лютого, коли під час засідання громадський активіст вийшов за трибуну, і, спричинивши справжній хаос у залі, майже зірвав пленарне засідання. А від цього засідання залежала життєдіяльність шкіл, садочків, розглядалися питання, що стосувалися безпритульних дітей.

  Дуже шкода, що наші громадські активісти вирішують питання саме таким чином. І не безпідставно вважати, що така акція була продумана для того, щоб інформаційна війна мала продовження через представників ЗМІ, що були присутні на сесії. І тут напрошується запитання: чому наші активісти не звернулися до правоохоронців, а вирішують питання таким чином? І де вони були раніше? А може – це «чорний» піар, продуманий для того, щоб зіпсувати конкретним політикам репутацію і самим просунутися у владу, оскільки незабаром на Хустщині проводитимуться вибори. Відзначимо, що по Україні таких випадків «чорного» піару немало і пов’язані вони з процесом децентралізації.

  P. S. Безперечно, що на Хустщині потрібні громадські активісти! Не для реклами чогось чи когось, не для створення хаосу серед населення, а для того, щоб допомагати іншим БЕЗКОРИСЛИВО для себе. Яка мета у активістів, які проводять акції протесту на Хустщині – наразі невідомо. Та час швидко все розставить на місця і незабаром буде зрозуміло: ХТО Є ХТО.

Khust.Today
                                                                                      

Коментарі (0)

Додати коментар
Введіть число